Асфальт-Мастер Асфальтирование в Киеве. Строительство дорог
АСФАЛЬТ-МАСТЕР
тел.: 0(97) 290-09-55
Асфальтирование Киев строительство дорог

Главная
Объекты
Фотографии
Техника
Прайс-лист
Статьи
Потребности
Контакты
Другие услуги
Автокран по Киеву и Киевской области
Автокраны
Земляные работы Киев и Киевская области
Земляные работы
Песок, щебень Киев. Услуги Самосвалов по Киеву и Киевской области
Самосвалы
Услуги земснаряда по Киеву и Киевской области
Земснаряд
 

Проблеми розвитку та перспективи дорожнього сервісу

Економічна діяльність України, спрямована на інтеграцію у світову спільноту, потребує негайного вирішення внутрішніх проблем у багатьох галузях національного господарства. Не виняток у цьому плані й сфера послуг як надзвичайно важлива складова економіки, яка останнім часом зі спрощенням умов для започаткування власного бізнесу, набула інтенсивних темпів. До того ж з’явились тенденції безконтрольного розвитку підприємств обслуговування, в тому числі й дорожнього сервісу. Найбільш гостро ця проблема відчувається у будівництві об’єктів вздовж автошляхів, адже доволі часто вони не відповідають запитам споживачів, мають невдале розташування, створюють багато незручностей і, як наслідок, стають на заваді надійного функціонування мережі автомобільних доріг.

Якою є і має бути дорожня сервісна інфраструктура

Більшу частину свого життя людина проводить у русі. Так чи інакше, але всім нам доводиться зіштовхуватись із сферою послуг. Якщо ми говоримо про об’єкти дорожнього сервісу, в уяві одразу виникає магістраль і розташовані вздовж неї АЗС, кафе, мотелі, стоянки тощо. Проте сама сутність цього явища на автошляхах значно ширша. Адже загалом це задоволення потреб людей і технічне обслуговування машин.

На теперішній час транспортна мережа України все ще не має сучасних пунктів, де пропонують різноманітні послуги користувачам.

Незважаючи на зростаючий потік автомобілів, що пересуваються територією нашої держави, можливості перепочити, зупинившись у готелі, й отримати при цьому найнеобхідніше є вкрай обмеженими. Наприклад, водії та пасажири змушені користуватись небагато чисельними відкритими стоянками, які не відповідають елементарним нормам: відсутня охорона, пости ДАІ, розташовані безпосередньо поблизу траси або в невідповідних для цього місцях.

Розповісти про можливості розвитку та заходи щодо розв’язання проблем дорожнього сервісу ми попросили начальника відділу дорожнього руху Департаменту автомобільних доріг Укравтодору О. В. Голоцвана: «Сфера відкриває в Україні широкі можливості для бізнесу, що має приносити значні прибутки. Питанню створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів останнім часом приділяється підвищена увага. Підготовлена Концепція, а надалі Державна програма, де передбачено функціонування комплексів дорожнього сервісу. При розширенні мережі швидкісних автомобільних доріг у найбільш інтенсивних місцях необхідно привести до належного вигляду спеціалізовані комплекси з чітким переліком послуг, серед яких відпочинок водіїв та пасажирів у готелі, мотелі чи кемпінгу; відстій автотранспорту з охороною; заправка пальним і мастильними матеріалами; технічне обслуговування; автомийка; харчування в ресторані, сполученому з готелем, а також в окремо розташованому кафе; торговельний комплекс; міжнародний зв’язок усіх основних видів; банківські та складські послуги; камера схову; бронювання та продаж квитків на будь-який вид транспорту та багато іншого. У січні 2007 року Уряд доручив Міністерству економіки України та Укравтодору разом із Держкомземом, Держмитслужбою та іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади визначити інфраструктуру дорожніх об’єктів, які необхідно створити на автомагістралях за напрямками міжнародних транспортних коридорів, а також розробити порядок виділення земельних ділянок під об’єкти інфраструктури й залучити до їх будівництва інвесторів на конкурсних засадах, у тому числі через аукціон.
Станом на 1 березня 2007 року існуюча інфраструктура за напрямками міжнародних транспортних коридорів включає більше 2000 об’єктів автодорожнього сервісу, до яких входять більше 700 АЗС та 200 СТО, 110 мотелів та близько 1000 закладів торгівлі, харчування, надання страхових послуг. Укравтодор призначив Укрдіпродор уповноваженим органом з питань координації та розробки сервісу вздовж автомобільних доріг загального користування, які співпадають з напрямками міжнародних транспортних коридорів
».

Розподіл землі та норми розташування об’єктів

Проблема дорожнього сервісу, про що так багато говорять останнім часом у ЗМІ, і на стан якого велика кількості нарікань і від водіїв, і від пасажирів має свої перспективи і нарешті може зрушитись з місця. Проте її вирішення торкається чисельних аспектів, серед яких щільність наповнювання об’єктів вздовж доріг і одвічне земельне питання. На трасах країни вистачає СТО, мотелів, ресторанів та інших складових сфери послуг. Тоді чому ж так незадоволені користувачі?

Про норми розташування об’єктів дорожнього сервісу і процес розподілу земельних ділянок розповів головний інженер Укрдіпродору В. М. Щербаченко: «Ми розробили схеми розміщення комплексів придорожнього сервісу на головних транспортних коридорах: Київ — Одеса, Київ — Харків, Київ — Чоп та інших.
Надаємо відповідні рекомендації, ТЕО згідно з сучасною нормативною документацією. Багато наших пропозицій було узгоджено з відповідними організаціями, проте на місцях, на жаль, керівництво має власну думку. Саме тому нашим службам надзвичайно важко протистояти безсистемному розміщенню об’єктів сервісної інфраструктури, адже доволі часто ігноруються самі норми, раціональне розташування, відстань.
У ТЕО вказано, якими повинні бути малі, середні та великі комплекси, і на якій відстані вони мають розміщатись, враховуючи особливості тієї чи іншої місцевості. Проте подібні рекомендації розроблено лишень для окремих транспортних напрямків.
Ось і маємо надзвичайно велику проблему — наповнення. Тобто за нормами ми передбачаємо розташування АЗС через 15 км. Вимога ця виконується.
Але, зважаючи на те, що бізнес прибутковий, між станціями встановлюється велика кількість подібних об’єктів. Минулого року з метою контролю та впровадження відповідної документації створено філію Укрдіпродору — Укрдорсервіс.
Ця організація розробляє плани розміщення, видає дозволи від Укравтодору.
Але в нашій державі не всіх нормативів завжди дотримуються. Надзвичайно добре було б перейняти в цьому плані досвід європейських країн, адже там чітко виконуються всі рекомендації, будуються якісні комплекси з раціональним розташуванням.
До того ж, що відбувається з розподілом земельних ділянок? Якщо людина вирішила стати власником об’єкта придорожнього сервісу, то йде в районну або обласну раду, оскільки придорожні ділянки належать органам місцевого самоврядування. Це вимагає значних коштів і часу.
Отримавши пакет документів, власник починає будувати, не знаючи, що проект потрібно узгоджувати також і з дорожніми організаціями. От і виходить протизаконна ситуація.
А ще, через кожні 500 м — АЗС, де всякий в’їзд та виїзд вважається потенційним місцем ДТП. І хоча тепер головний контроль проводить Укравтодор, пройшло багато часу, і чимало об’єктів уже побудовано.
Негайно потрібно розробити схеми, все упорядкувати не тільки вздовж, а й відносно дороги. У країнах Європи подібні споруди встановлюються на відстані 30 м. У Німеччині при зведенні шляхопроводів держава сама будує комплекси послуг і віддає в оренду підприємцям. У нашої країни коштів для таких цілей поки що немає.
Ще одна тенденція — об’єкти належать різним власникам. Тому на них не облаштовано правильні заїзди. Найефективнішим засобом вирішення цієї проблеми є суворий контроль, чіткі правила розміщення згідно з ДБН
».

Чомусь так часто трапляється, що у своєму власному розвитку ми так чи інакше озираємось на досвід інших країн, зокрема європейських.

Своєрідний орієнтир, до якого тягнуться українці і до якого так важко дійти молодій державі. Можливо, це просто національна риса — вчитись на чужих помилках, а можливо, там, за кордоном, все дійсно і краще, і раціональніше, і професійніше? Своїми думками щодо потреб і проблем розвитку придорожнього сервісу поділився ще один фахівець Укрдіпродору головний інженер проекту О. К. Булатов: «Дійсно, у технічних нормативах чітко встановлено всі умови та плани розміщення об’єктів придорожнього сервісу. Бізнес надзвичайно прибутковий. На мій погляд, витрачати державні кошти на будівництво таких комплексів невигідно.
Правильніше було б розробляти раціональні схеми розташування. Проводити дослідження, визначати, скільки таких об’єктів потрібно. Підбирати місця з нормальним ландшафтом, а при видачі технічних умов вказувати саме на них. Тоді не було б такого хаосу з наповненням, який маємо на сьогоднішній день. А ось за державні кошти доцільно будувати об’єкти, які не приносять прибутку, зокрема майданчики для водіїв. Саме з ними на дорогах країни найбільша проблема, і їх катастрофічно не вистачає.
Люди тривалий час знаходяться за кермом і потребують комфортного відпочинку. У ТЕО передбачаються такі майданчики, але складно вирішувати земельні питання. Хоча навесні 2007 року парламент прийняв Закон «Про примусове вилучення земель для соціальних потреб», проблема існує й надалі. Дорогами користуються всі. Смуга відведення належить Укравтодору.
Але землі розпайовані, і люди інколи відмовляються поступитись. Відповідно до закону землю можна викупити у власника за цінами, які визначить спеціальна державна комісія.
Та чи завжди все виконується на практиці?
Крім майданчиків, існує потреба і в інших об’єктах. Зокрема в естакадах, які можна будувати також за рахунок державного фінансування та кредитування. Це б полегшило вирішення багатьох питань
».

Дорожнє господарство і законодавча сфера

Проблемних питань залишається більше, аніж відповідей на них. Дійсно, все потребує чіткого визначення, системного підходу і відповідного контролю, починаючи із законодавчо-правових норм і закінчуючи відповідними практичними заходами.

Серед них і регулювання проблеми, пов’язаної із прийняттям рішень щодо розміщення об’єктів дорожнього сервісу вздовж автомобільних доріг загального користування у площині врегулювання взаємовідносин між власниками об’єктів сервісу та власником автомобільних доріг, а також виконання належних технічних нормативів.

Державна служба автомобільних доріг є однією з найбільших землевласників у країні. Протяжність доріг, що їй підпорядковано, складає більш ніж 177,5000 км. При цьому автодороги загального користування перебувають у державній власності та не підлягають приватизації.

До них належать також землі дорожнього господарства: ділянки під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв’язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що перебувають за межами смуг відведення, якщо на них розміщені об’єкти, що забезпечують функціонування автомобільних доріг. Згідно з Законом України про автомобільні дороги № 2862 від 8.09.2005 року «смуга відведення — це земельні ділянки, що надаються в установленому порядку для розміщення доріг».

В залежності від конфігурації рельєфу вони можуть мати відстань від 5 до 100 м. У статті 9 цього закону визначено, що «складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно, проїзна частина, дорожнє покриття, смуга руху, споруди дорожнього водовідводу, штучні споруди, інженерне облаштування, об’єкти дорожнього сервісу та архітектурне облаштування».

Розміщення інших об’єктів у межах смуги відведення без погодження з власниками доріг не допускається, як не допускається, згідно зі статтею 48, вирубувати дерева у снігозахисних лісосмугах та у межах смуги відведення автомобільної дороги, які не пов’язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху та виконанням робіт із розширення доріг.

До складових автомобільної дороги загального користування, що знаходяться за межами смуги відведення, належать об’єкти дорожнього сервісу, архітектурне облаштування, будівлі та споруди, що забезпечують її функціонування: виробничі бази та придорожні кар’єри, лінійні житлові будинки та інші споруди для виконання ремонтів та утримання доріг, їх збереження й контролю дорожнього руху, комплекси дорожнього сервісу тощо.

Доволі часто виникають проблемні питання, пов’язані саме з землями, які знаходяться поза межами смуги відводу, які, як правило, належать сільським, селищним, районним радам. Державна служба автомобільних доріг України неодноразово подавала запити до Кабміну, Держкомзему щодо внесення Укравтодору до переліку організацій, які мають право надавати дозвіл на оренду, вилучення та викуп ділянок, суміжних із землями дорожнього господарства (ст. 118, 123, 124, 151).

Це надавало б змогу більш чітко контролювати, налагоджувати правові відносини з підприємцями. Через неузгодженість окремих питань щодо розподілу землі виникає і проблема хаотичного наповнення об’єктів, а також ігнорування технічних норм їх розміщення.

З метою системного підходу щодо врегулювання питання порядку надання дозволів на розміщення та будівництво об’єктів сервісу та об’єктів зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування у 2006 році Діпродорекспертизою було розроблено Єдиний державний реєстр об’єктів дорожнього сервісу та зовнішньої реклами. Нею ж здійснюється контроль за виконанням відповідних вимог. Відповідно до рекомендацій ДБН В.2.3.– 4-2000, де у пункті 8.27. вказано, що «розміщення АЗС та СТО повинно проводитись на основі техніко-економічних обґрунтувань», а також регламентовано відстані між пунктами дорожнього сервісу.

1 березня 2008 року вводиться новий ДБН В.2.3.-4-2007, у якому на відміну від попереднього норми розміщення об’єктів мають не рекомендований, а обов’язковий характер. Наприклад, необхідна відстань між АЗС на дорогах І-а, І-б категорій має становити від 15 до 20 км (для кожного напрямку), ІІ категорії — від 50 до 60 км, ІV і V категорії — від 60 до 80 км. До того ж СТО та АЗС повинні бути розташовані не ближче ніж 10 м до краю проїжджої частини, відокремлені від неї огорожею згідно з ДСТУ 2735 або розділювальними смугами та обладнані під’їздами.

Отже, пріоритети окреслюються, землевласники визначаються, законодавчо-правові норми відпрацьовуються.

Проте це тільки невелика частка проблем, які вирішуються і які ще доведеться з’ясовувати в майбутньому. Звичайно, їх коло значно ширше. Надалі залишаються до кінця невизначеними або ускладненими питання щодо отримання дозволів суб’єктами підприємницької діяльності на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об’єктів сервісу на землях дорожнього господарства, проблема підвищення кількості та якості послуг населенню (учасникам дорожнього руху), наближення якості автодоріг з придорожньою інфраструктурою до європейських стандартів і найголовніше, звичайно, технічно коректне розміщення об’єктів дорожнього сервісу на трасах нашої країни. У синтетичних зв’язках із вищезгаданим особливо гостро постає проблема розміщення зовнішніх засобів рекламного інформування як чинників, що істотно впливають на безпеку руху, а отже, зменшують коефіцієнт надійності функціонування транспортної мережі.

Саме тому тема нормативних актів, які регламентують параметри розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами, розглядатиметься у наступному номері журналу.

Статья редактировалась 06.05.2012 г.
Повну версію статті читайте в №1, 2008 р. журналу «Дорожня галузь України».

>
0(97) 290-09-55
Асфальтирование, строительство дорог в Киеве и Киевской области