Асфальт-Мастер Асфальтирование в Киеве. Строительство дорог
АСФАЛЬТ-МАСТЕР
тел.: 0(97) 290-09-55
Асфальтирование Киев строительство дорог

Главная
Объекты
Фотографии
Техника
Прайс-лист
Статьи
Потребности
Контакты
Другие услуги
Автокран по Киеву и Киевской области
Автокраны
Земляные работы Киев и Киевская области
Земляные работы
Песок, щебень Киев. Услуги Самосвалов по Киеву и Киевской области
Самосвалы
Услуги земснаряда по Киеву и Киевской области
Земснаряд
 

Історія дорожнього будівництва в Україні підчас Великої Вітчизняної війни

Київ-БориспільПро надзвичайно важливе значення дорожнього забезпечення в роки війни свідчить те, що чисельність дорожніх військ на початок 1942 р. перевищувала 8 % бойового складу Червоної Армії. За весь період Великої Вітчизняної війни вона зросла в 2,5 рази, а окремих мостобудівних батальйонів навіть в 11 разів.

Несприятливі обставини початкового періоду війни висвітлили особливо велике значення дорожніх військ експлуатаційно-комендантського призначення, котрим з перших днів довелося діяти у виключно важких умовах:
по дорогах рухалися колони військ, потоки біженців, населення, що евакуювалося в організованому порядку, техніка. Все це зазнавало безперервних нальотів авіації противника та нападів диверсійних груп.

Головне дорожнє управління Червоної Армії в 1945 році відмічало: «У початковий період війни в жодному з видів дорожніх частин не відчувалось такої гострої потреби, як в добрих кадрових дорожньо-експлуатаційних частинах, які б з перших днів війни могли взяти в свої руки управління рухом та забезпечити належний порядок на основних маршрутах».

На думку істориків, значні втрати військ, особливо на дорогах Західного та Північно-західного напрямку, були пов’язані з численими заторами в русі навіть на дорогах у загальному задовільному стані, через відсутність на них дорожньо-комендантської служби.

При цьому підкреслюється, що більш організованим був рух на дорогах Південно-Західного фронту. Ще до початку війни за ініціативою начальника штабу Київського воєнного округу М. Ф. Ватутіна в Україні проводився ряд заходів з підвищення бойової та мобілізаційної готовності дорожніх частин, а в прикордонних зонах ці частини були розгорнуті.

При штабі фронту було сформоване управління, яке очолив колишній начальник Ушосдору НКВС УРСР Г. Т. Донець. Дорожньо-будівельні та мостобудівні батальйони, укомплектовані робітниками та інженерно-технічними працівниками дорожніх організацій України, також очолили досвідчені та авторитетні спеціалісти.

Деякі частини вже на другий-третій день формування вирушили на виконання бойових завдань. Так, 90 м містобудівельним батальйоном під командуванням З. Я. Харченка — майбутнього заступника міністра Мінавтошосдору УРСР за декілька днів були побудовані мости через Дніпро у с. Сваром’є та через Десну у с. Літки. Наявність цих переправ дозволила великій групі наших військ уникнути оточуючого удару.

Виключну стійкість виявив 25-й окремий дорожньо-будівельний батальйон під командуванням С. Н. Дехтяря, майбутнього заступника начальника Головдорупру УРСР, який з першого дня війни і до захоплення Києва фашистами забезпечував життєдайність переправи через Дніпро в районі сьогоднішнього парку ім. Примакова.

В той же час та взимку 1941-1942 років дорожні війська Південного фронту побудували десятки мостів через Сіверський Донець, Дон, Айдар, Чир, зокрема висоководні мости довжиною до 1000 пог. м у селах Богородичне, Рубіжне, Щастя, В. Колитва та інших.

Особливо відзначились дорожні війська, сформовані в Україні під час битви під Сталінградом, на Кавказі, та в Криму. До речі, дорожніми частинами в Сталінградській битві також командував генерал-майор Г. Т. Донець, а всіляку допомогу від Уряду УРСР надавав керівник Головного дорожнього управління України С. П. Мечев.

Відмінною операцією воїнів-дорожників було будівництво в листопаді 1943 року підвісної канатної дороги довжиною понад п’ять кілометрів через Керченську протоку, яка забезпечила постачання десанту, що висадився на Кримський берег на північ від Керчі.

Блискучі операції провели українські воєнно-дорожні частини під час визволення лівобережжя Дніпра, форсування Дністра, Прута, Дунаю, Вісли, Одера, Неману, Ельби. Так, під час звільнення Києва низьководний дерев’яний тимчасовий міст через Дніпро був побудований всього за 7 діб.

Задачі дорожніх військ не обмежувались суто дорожніми роботами. Окрім регулювання руху, вони слідкували за його дисципліною, забезпечували особовий склад, що рухався по дорогах, обідами, відпочинком, медичною допомогою, займалися технічним обслуговуванням автомобілів, постачанням паливно-мастильних матеріалів тощо. Дорожні війська зробили свій видатний вклад у перемогу над фашизмом. Протягом 1941-1945 років було споруджено й відремонтовано 100 тис. км шляхів і сотні кілометрів мостів.

У проїжджому стані утримувалось 350 тис. км доріг. Бойова діяльність сформованих в Україні військово-шляхових частин нерозривно пов’язана із забезпеченням бойових операцій у ході стрімкого наступу Радянської армії, спорудженням переправ при форсуванні Дніпра, Прута, Дунаю, Вісли, Одеру, Неману, Ельби та інших стратегічних об’єктів. На честь цього вкладу в Україні існують десятки пам’ятників воїнам-дорожникам та автомобілістам.

Багато дорожників пішли на фронти в загальні військові формування, у партизанські загони. Серед останніх можна назвати славетного командира партизанського об’єднання С. А. Ковпака — начальника Путивльського райшляхвідділу в довоєнні роки, С. С. Кіщинського — до війни начальника облшлях відділу, а після війни — заступника Міністра автомобільного транспорту і шосейних доріг УРСР.


У листопаді 1943 р. одразу після звільнення Києва була відновлена робота управлінських дорожніх органів — Гушосдору НКВС та Головдорупру при Раді народних комісарів України. Одразу ж була відновлена робота науково-дослідної (УкршляхНДІ) та проектних організацій (Укрпроектдору) в жовтні — листопаді 1943 р., Українська контора  Союздорпроекту повернулась з евакуації з Владивостока в липні 1944 року.

Після війни на базі цієї могутньої сили, що вивільнилась, рішенням Державного Комітету Оборони було створено дорожньо-будівельне об’єднання — окремий дорожньо-будівельний корпус, підпорядкований МВС СРСР у складі чотирьох дорожньо-будівельних дивізій. Дві з них (3-я в Ростовіна-Дону і 4-а в Харкові) будували вже в післявоєнні роки магістральні дороги загальнодержавного значення Харків — Ростов, Харків — Сімферополь та інші на території України.

І управлінські органи, і виробничі підрозділи у повоєнний час очолили або плідно в них працювали військові спеціалісти — дорожники, які набули величезного досвіду
в тяжкі роки Великої Вітчизняної. Крім вищезгаданих, можна виділити ще Т. Т. Попова — колишнього головного інженера Ушосдору, пізніше — завідуючого відділом ДерждорНДІ, Ф. В. Бершеду — директора Київської філії Союздорпроекту, Л. З. Фільштейна — начальника дорожнього відділу цього інституту, О. Н. Годіка — начальника мостового відділу Укрдіпродору та багато-багато інших. Їх тисячі. І всі вони користуються величезною повагою наступних поколінь дорожників.


Статья редактировалась 08.01.2014 г.
Повну версію статті читайте в №3, 2007 р. журналу «Дорожня галузь України».

>
0(97) 290-09-55
Асфальтирование, строительство дорог в Киеве и Киевской области